ПРЯМЕ НАРОДОВЛАДДЯ

в Україні

ДЕКЛАРАЦІЯ

Про пряме народовладдя в Україні

Ми, корінні люди України – представники великих слов'янських і інших народів, стурбовані зниженням рівня життя населення нашої країни до такого стану, що без війни його чисельність за останні 20 років зменшилася з 52 до 45 млн. чоловік, причину чого ми убачаємо в СИСТЕМНІЙ КРИЗІ ПРЕДСТАВНИЦЬКОЇ ВЛАДИ, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, підтвердженим всенародним голосуванням 1 грудня 1991 року, діючи відповідно до Загальної декларації прав людини Організації Об'єднаних Націй (ООН) від 1948 р., Декларацією ООН про права корінних народів від 2007 р., Європейською хартією місцевого самоврядування від 1985 р. і статтею 5 Конституцій України в частині прямого (безпосереднього) народовладдя, свято шануючи пам'ять, культуру, традиції і заповіді наших предків, усвідомлюючи свою відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім і майбутніми поколіннями, з метою подолання кризи та створення умов для покращення нашого життя підписанням цієї Декларації ПРОГОЛОШУЄМО В УКРАЇНІ НАШ ПЕРЕХІД ДО ПРЯМОГО (БЕЗПОСЕРЕДНЬОМУ) НАРОДОВЛАДДЯ і в нижченаведених статтях затверджуємо його принципи.

Статья 1. Корінні люди України і їх права

Україна в межах існуючих кордонів (далі – територія України) є незалежною суверенною країною, в якій проживають люди корінного народу України – українці. Корінними людьми України можуть бути визнані також люди інших народів, які проживають в Україні, визнають непорушними межі і територіальну цілісність цієї країни, шанують культуру, традиції і звичаї її корінного народу, а також володіють українською мовою в достатніх для ділового спілкування межах.

Надалі під корінною людиною України вважається така людина, яка безперервно прожила на території України не менше терміну, встановленого правовими актами самих корінних людей України, а також її діти. Сукупність усіх корінних людей України складає народ України.

Тим людям, що іменуються нині українською діаспорою, які народилися і жили в Україні, але вимушено поїхали жити за її межі, а також їх нащадкам, статус корінної людини України надається на пільгових умовах, якщо вони зберегли культуру, традиції і звичаї свого народу і знають українську мову.

Іншим людям (іноземцям, особам без громадянства, мігрантам, гастарбайтерам, біженцям і т.п.) може бути надано тільки тимчасовий притулок в Україні зі статусом фізичних осіб в порядку, встановленому її правовими актами.

Усі корінні люди України на її території мають рівні права незалежно від їх походження, майнового стану, освіти, віросповідання, культури, кольору шкіри, статі, мови і інших відмінностей. Українці як люди корінного народу України є гарантом дотримання рівних прав для інших корінних людей України.

Правове положення людей і їх нащадків в змішаних сімейних союзах, коли один з подружжя не є корінною людиною України, регулюється окремими правовими актами народу України.

Стаття 2. Територіальна структура корінних людей України

Усі корінні люди України на її території утворюють 32 територіальні спільноти прямого народовладдя, які групуються навколо найбільших міст, що є їх центрами самоуправління. Такими містами є: Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Запоріжжя, Львів, Кривий Ріг, Миколаїв, Маріуполь, Луганськ, Макіївка, Вінниця, Сімферополь, Севастополь, Херсон, Полтава, Чернігів, Черкаси, Суми, Горлівка, Житомир, Дніпродзержинськ, Хмельницький, Кіровоград, Рівне, Чернівці, Кременчук, Тернопіль, Івано-Франківськ, Луцьк і Біла Церква,

Столицею прямого народовладдя в Україні є місто Харків. Адміністративними центрами Правобережної і Лівобережної України є, відповідно, міста Черкаси і Донецьк.

За межами України також утворюється 9 позатериторіальних спільнот з української діаспори. Такими позатериторіальними спільнотами є: Російське, Казахстанське, Молдавське, Білоруське, Південно-Кавказьке, Середньо-Азіатське, Західно-Європейське, Південно-Американське, Канадське. Вказані позатериторіальні спільноти можуть бути розширені за рахунок приєднання до них української діаспори інших територій. Статус і права осіб, що входять у позатериторіальні спільноти, визначаються окремими правовими актами народу України.

Територіальні спільноти корінних людей України мають право утворювати між собою союзи і надавати їм певні найменування.

У територіальних спільнотах корінних людей України формуються територіальні союзи громад, що складаються з територіальних громад.

Територіальні громади складаються з житлових, фермерських, виробничих, козачих і інших осередків.

Стаття 3. Власність корінних людей України

Усі корінні люди України мають вище виняткове і невід'ємне право володіти, розпоряджатися і користуватися землею і іншими природними ресурсами України. Інші люди таких прав не мають.

Земля України знаходиться в загальнонародній власності. Приватизація і продаж землі в Україні заборонені.

Усі корінні люди України мають рівне право на безкоштовне використання своєї частки (далі – паю) землі, величина якої в межах кожної територіальної спільноти визначається шляхом простого ділення усієї площі придатної для використання землі на кількість корінних людей України, що проживають там, і перераховується щорічно. Інша земля залишається у розпорядженні територіальних спільнот.

Використовувані паї землі закріплюються за людьми довічно і передаються в успадковане користування. Невикористовуванні паї землі знеособлюються і здаються в оренду.

Усі корінні люди України мають первинне право на оренду невикористовуванної землі з певною орендною платою. Суборенда землі заборонена, за винятком родових стосунків.

Інші люди і (некорінні люди, мігранти, біженці, гастарбайтери, а також люди, підприємства і організації інших країн) мають другорядне право орендувати невикористовуванні в Україні землі, виключно з дозволу громад корінних людей України, де ці землі знаходяться, і без права викупу цих земель.

Усі корінні люди України, які не використовують свої паї землі, мають право на отримання орендної плати за використання цієї землі іншими особами, за вирахуванням витрат, пов'язаних з організацією оренди землі, контролю її стану, збору і розподілу орендної плати за землю.

Моря, озера, річки і ліси України знаходяться у розпорядженні територіальних спільнот корінних людей України, на території яких вони знаходяться або до яких вони примикають.

Громади корінних людей України, розташовані на берегах морів, озер і річок, мають первинне право на використання ресурсів цих водойм для своїх потреб в межах меж, встановлених окремими правовими актами народу України.

Питання використання доріг і інших транспортних магістралей, що проходять по території України, а також її лісів і іншої власності корінних людей України регулюються окремими правовими актами.

Стаття 4. Верховенство Права над Законом

В Україні діє дане Богом верховенство Права над Законом. Право належить народу України і визначається затвердженими ним правовими актами - конами. Ця Декларація є Вищим Коном народу України.

Закон належить законодавчим органам систем представницької влади (держав, государств, республік і т.п.), а також органам прямого народовладдя територіальних спільнот, тобто частині корінних людей України. Закон визначається законодавчими актами – законами, указами, постановами і рішеннями цих органів.

Кони обов'язкові для виконання усіма людьми України, органами прямого народовладдя і будь-якими системами представницької влади без виключення. Закони обов'язкові для виконання тільки тими людьми, які знаходяться у відповідних правових полях: прямого народовладдя територіальних спільнот або систем представницької влади.

Верховенство Права над Законом дає право корінним людям України на безпосереднє народовладдя (безпосередню демократію), якій належить верховенство над опосередкованим народовладдям (представницькою демократією). Це також надає право на контроль органами прямого народовладдя діяльності органів представницької влади одного з ними рівня, а також структур, що входять в них, і припинення тих їх рішень і дій, які суперечать правовим актам народу України.

Стаття 5. Основи прямого народовладдя

Єдиним джерелом народовладдя в Україні є її корінна людина, і тільки вона є джерелом влади. А пряме (безпосереднє) народовладдя означає, що ухвалення рішень з усіх питань свого життя здійснюється безпосередньо самою людиною. При необхідності ці рішення довіряються іншій людині для того, щоб донести їх знизу-вгору по системі самоуправління для ухвалення колективного рішення на необхідних рівнях самоорганізації корінних людей України.

При прямому народовладді утворюються органи, куди делегуються люди, яким довірили виражати свої інтереси, свої думки, свої пропозиції і свої рішення інші люди, згуртовані у колективи. Такі делеговані люди інтегрально висловлюють колективну думку своїх довірителів і при вирішенні їх питань не можуть висловлювати свою особисту думку, відмінну від думки більшості цих довірителів. За усі прийняті рішення вони звітують і відповідають перед своїми довірителями. У будь-який час по встановлених процедурах довірені особи можуть бути замінені на інших довірених осіб.

Основною формою роботи будь-яких органів прямого народовладдя є узгодження рішень органів прямого народовладдя структур, що входять в них. В усіх випадках рішення приймаються не менше ніж ¾ голосів людей, що мають право приймати рішення. Інакше рішення вважається не прийнятим, а повторний розгляд відповідного питання відкладається до наступного разу.

Територіальні спільноти, територіальні союзи громад, територіальні громади, територіальні осередки, роди, сім'ї і люди, а також їх різні об'єднання є суб'єктами права корінних людей України і реєструються у відповідних реєстрах. Суб'єкти права одного рівня не втручаються у внутрішні справи один одного, а будують стосунки між собою виключно на договірній основі.

Ті ж корінні люди України, які не бажають особисто вирішувати свої громадські справи, можуть брати участь в системах представницької влади, передаючи свої владні повноваження іншим людям або політичним партіям на основі затвердженого ними виборчого права.

Стаття 6. Референдум як вища влада корінних людей України

Вищим проявом волі корінних людей України є референдум, в якому вони мають право брати участь з 14 років, будучи дієздатними і не знаходячись в місцях ув’язнення за вироком суду.

Референдум проводиться у міру прояву потреби в ньому як в масштабах усієї України (всеукраїнський референдум), так і у будь-яких інших масштабах (місцевий референдум), коли неможливо провести загальні збори людей.

Референдум може проводитися як з питань самовизначення людей, визначення їх територіального устрію, вибору систем народовладдя і фінансово-економічних моделей розвитку, так і з будь-яких інших питань, які тільки можуть виникнути у людей.

Референдум проводиться за ініціативою будь-якої корінної людини України і за рахунок засобів самих учасників, які підтримали його ідею. Результати референдумів є нормами прямої дії, що не вимагають їх твердження якими-небудь іншими органами. Результати всеукраїнського референдуму оголошуються для усіх корінних людей України, а місцевого референдуму – тільки для людей тих територій, де проходив цей референдум, і спрямовуються у вищестоящі структури для їх обліку.

Референдум в часі може розтягуватися до трьох років в масштабах усієї країни, до одного року в масштабах територіальної спільноти, до одного місяця в масштабах союзу громад і до одного тижня в масштабах громади. Тому референдуми не є регулярним засобом самоуправління корінних людей України.

Стаття 7. Збори як регулярна влада корінних людей України

Регулярний прояв волі корінних людей України здійснюється через їх збори. Збори можуть проводитися як за участю усіх правоздатних людей певної території не молодше 14 років, так і за участю представників (делегатів) людей, яким інші люди довірили представляти їх інтереси і запропонували свої рішення даних питань, причому ці представники мають бути не молодше за 21 рік. У першому випадку такі збори називаються загальними, в другому – довірчими (радою, комітетом і тому подібне).

Довіреними особами при організації зборів можуть бути: глави сімей і родів, інші родичі, сусіди, друзі, глави осередків, правових органів громад, союзів громад або територіальних спільнот.

Права дітей до 14 років на референдумах і зборах виражаються через їх батьків або організацій-опікунів у разі відсутності батьків або позбавлення їх батьківських прав.

Рішення зборів із запитами про допомогу спрямовуються в органи вищестоящих організаційних структур, які зобов'язані їх розглянути, надати допомогу або накласти резолюцію у встановлені терміни.

Референдуми і збори можуть проводитися з використанням сучасних засобів зв'язку і електронної комунікації і оголошенням результатів для запобігання їх фальсифікації.

Стаття 8. Всеукраїнська Рада

Найвищим регулярним правовим органом прямого народовладдя корінних людей України є Всеукраїнська Рада (ВР) – збори глав правових органів територіальних спільнот.

Основні вимоги до глав правових органів територіальних спільнот: корінна людина України не молодше 45 років, одружений на корінній мешканці України, глава роду, виховав дітей і має онуків.

ВР виконує наступні функції:

1) вирішує основні питання, загальні для усіх територіальних спільнот, зокрема, формує або затверджує:

- кони: людини, сім'ї, роду, громади, землі, доріг, оборони та ін.;

- казначейство і банк корінних людей України;

- грошові знаки і їх емісію;

- систему формування бюджету для вирішення загальних задач;

- систему соціального забезпечення корінних людей України;

- наукову і учбову системи корінних людей України;

- верховний земельний суд корінних людей України;

- символіку корінних людей України і тому подібне

2) формує виконавчі органи корінних людей України, зокрема, обирає:

- Головнокомандувача Збройними Силами;

- Керівника Земельними Ресурсами;

- Керівника Народним Господарством.

3) регулює стосунки між територіальними спільнотами і системами народовладдя;

4) встановлює і підтримує зовнішні зв'язки з іншими народами світу;

5) організовує захист і оборону корінних людей України від будь-яких посягань на їх життя, здоров'я, честь, гідність, права, свободу і власність.

Основною формою роботи ВР є узгодження рішень правових органів територіальних спільнот із загальних для усіх територіальних спільнот питань.

ВР збирається у міру потреби, але не рідше двох раз на рік, і має право приймати будь-які рішення, які не суперечать результатам загальнонародних референдумів. Рішення ВР можуть бути скасовані або змінені лише референдумом.

У разі військової загрози або великого стихійного лиха референдуми не проводяться, а ВР стає єдиним найвищим органом прямого народовладдя корінних людей України.

Стаття 9. Палата представників інших народів

При ВР створюється Палата представників інших народів (ППИН) з 8 чоловік, які представляють інтереси корінних людей України іншої народної приналежності, ніж українці, за умови, що вони сформували свої окремі громади. Порядок організації і роботи ППИН визначається самими цими громадами.

ППИН призначена для врегулювання стосунків між корінними людьми України – представниками різних народів і дотримання усіх їх прав.

Усі правові акти ВР і рішення правових органів інших структур прямого народовладдя в Україні можуть бути розглянуті в ППИН за народною ознакою. ППИН має право накласти вето на ті пункти цих документів, які порушують рівність прав корінних людей України по їх народній приналежності.

ППИН також проводить реєстрацію громад корінних людей України іншої народної приналежності, ніж українці, і веде їх реєстр.

Стаття 10. Захист і оборона корінних людей України

Корінні люди України для захисту свого життя, здоров'я, честі, гідності і майнових інтересів, а також оборони своєї території і іншого загальнонародного надбання, рішенням ВР створюють наступні Сили Оборони (СО):

1) Концептуально-Методологічну Раду як дорадчий орган при ВР;

2) компактні Збройні Сили на професійній основі, оснащені сучасним озброєнням і бойовою технікою;

3) козачі формування по місцях проживання корінних людей України;

4) стратегічні людські резерви із складу осіб, що пройшли хоч би початкову військову підготовку;

5) оборонну промисловість – наукову, конструкторську, технологічну і виробничу базу для виробництва необхідних озброєнь і бойової техніки.

Для управління цими СО обираються керівники, при цьому Головнокомандувач Збройними Силами у разі оголошення війни стає Верховним Головнокомандувачем усіма СО.

Керівники усіх СО під керівництвом Глави ВР складають Раду Безпеки корінних людей України, яка збирається у міру потреби за ініціативою будь-якої особи, що входить до її складу.

Стаття 11. Територіальні спільноти

Територіальні спільноти є найбільшими незалежними автономними об'єднаннями людей на території України, які добровільно для своєї ж користі сформували загальні структури: Всеукраїнську Раду, Збройні Сили, учбові заклади, медичні центри, соціальні фонди і тому подібне

Територіальні спільноти, узгодившись з власним розумінням, мають право вільно створювати і стверджувати загальні для людей своєї території :

1) органи прямого народовладдя;

2) закони з найбільш загальних питань життєдіяльності;

3) систему правового захисту і підтримки громадського порядку;

4) фінансові і банківські інституції;

5) грошові знаки і їх емісію;

6) системи оподаткування і формування бюджету для спільних цілей;

7) системи пенсійного забезпечення і охорони здоров'я;

8) системи наукових і учбових закладів;

9) територіальні земельні суди;

Територіальні спільноти регулюють стосунки між територіальними союзами громад і ведуть їх реєстри.

Стаття 12. Територіальні союзи громад

Територіальні союзи громад формуються з декількох суміжних територіальних громад, що утворюють своїми межами єдину територію, з метою координації діяльності цих громад і рішення спільних задач.

Територіальні союзи громад, узгодившись з власним розумінням, мають право вільно створювати і стверджувати загальні для людей своєї території:

1) органи прямого народовладдя;

2) органи правового захисту і підтримки громадського порядку;

3) філії фінансових і банківських інституцій;

4) органи збору податків і структури їх зберігання і збуту в натуральному виді;

5) філії систем пенсійного забезпечення і охорони здоров'я;

6) системи учбових закладів;

7) народні земельні суди;

8) пункти підтримки громадського порядку та ін.

Територіальні союзи громад регулює стосунки між територіальними громадами і ведуть їх реєстри.

Стаття 13. Територіальні громади

Територіальні громади – це ті мінімальні самодостатні самоуправляємі співтовариства корінних людей України, об'єднані за принципом земляцтва, які пов'язані між собою загальними системами життєзабезпечення і іншими принципами, викладеними в Коні Громади.

Співтовариство корінних людей України є територіальною громадою тільки тоді, коли воно у своєму складі має:

1) органи прямого народовладдя;

2) органи правопорядку корінних людей громади;

3) систему медичного обслуговування (поліклініку, лікарню, аптеку);

4) систему дошкільного і шкільного забезпечення (дитсад, школу);

5) місце для вільної торгівлі (базар або торжище);

6) систему комунального забезпечення (водопостачання, каналізації, опалювання, енергозабезпечення);

7) системи зв'язку (транспорту, пошти, телекомунікації і тому подібне);

8) системи дозвілля, культури, фізкультури і спорту.

У далеких громадах деякі з вищезгаданих елементів можуть бути відсутніми, для чого декілька громад можуть створювати їх спільними (школи, лікарні, клуби).

Територіальні громади регулюють стосунки між житловими і іншими осередками, що входять в них, і ведуть їх реєстри.

Стаття 14. Осередки територіальних громад

Територіальні громади складаються з родів, сімей і самотніх корінних людей України, що живуть в селах, на вулицях приватних будинків, у багатоповерхових будинках і кварталах міста, що дає їм можливість найрізноманітнішим чином групуватися в житлові і інші осередки і формувати органи самоуправління для вирішення своїх насущних задач. Ці осередки вільні у виборі своєї самоорганізації і структури своїх органів самоуправління.

Частковим випадком житлового осередку є родовий осередок, що складається з сімей корінних людей України одного роду. Можливі фермерські, виробничі, козачі і інші осередки.

Стаття 15. Роди корінних людей України

Рід корінних людей України в загальному випадку є спільність людей, об'єднаних кровною спорідненістю, що замикаються на єдиного предка (будь то живого або померлого) і пов'язаних між собою економічними стосунками спадкоємства власності.

Рід також може вести спільну економічну діяльність. В цьому випадку він виступає суб'єктом права корінних людей України і має єдині права в особі його глави роду.

У своєму середовищі рід має повну автономію, самостійно визначає свою організацію і структуру самоуправління, а також економічні стосунки між сім'ями і окремими своїми родичами відповідно до принципів, викладених в Коні Роду корінних людей України.

Стаття 16. Перехідні положення

Ця Декларація уперше прийнята корінними людьми України 14 серпня 2012 року в територіальних спільнотах Харкова, Білої Церкви, Сум та Києва. Кампанія приєднання до цієї Декларації діє впродовж трьох років з дня її першого прийняття і носить характер всенародного референдуму. Порядок приєднання інших корінних людей України до цієї Декларації і перелік документів, що подаються для підтвердження їх прав, встановлюються територіальними спільнотами самостійно. У цій кампанії також може брати участь українська діаспора.

На початковому етапі приєднання до цієї Декларації формування правових, виконавчих і контрольних органів прямого народовладдя на усіх рівнях здійснюється за спрощеними процедурами тільки тими корінними людьми України (їх загальними зборами або зборами їх довірених представників), які підписали цю Декларацію, незалежно від їх чисельності у відповідних структурах. А Всеукраїнська Рада скликається уперше тільки після формування більше 16 територіальних спільнот.

Рішення, прийняті будь-якими органами прямого народовладдя корінних людей України на основі цієї Декларації, обов'язкові для виконання усіма людьми, що приєдналися до цієї Декларації, чиї інтереси ці органи представляють, а також усіма іншими жителями територій (будинків, вулиць, сіл, селищ, кварталів, мікрорайонів, районів, міст і областей) без виключень, де за чисельністю люди, що приєдналися до Декларації, складають більше половини від усього населення цих територій.

Кожній корінній людині України старше 14 років, що приєдналося до цієї Декларації, за її бажанням видається посвідчення встановленого зразка з вказівкою народної приналежності і усіх її прав. У територіальних спільнотах, де чисельність людей, що перейшли в правове поле прямого народовладдя, перевищила половину від чисельності усього населення, ці посвідчення обмінюються на паспорти корінних людей України, положення про яких затверджується окремим правовим актом народу України.

Після закінчення терміну приєднання до цієї Декларації усі неприєднані до неї корінні люди України втрачають встановлені нею права за винятком їх дітей до 14 років, включаючи і дітей-сиріт в дитячих будинках на території України, які досягши 14-річного віку самі за себе приймуть рішення про приєднання або не приєднання до неї. При цьому усі діти-сироти з самого початку підлягають реєстрації у відповідних органах корінних людей України організаціями-опікунами дитячих будинків.

Усі пропозиції по зміні або доповненню цієї Декларації приймаються ВР до розгляду тільки у тому випадку, якщо кожна пропозиція повторюється не менше 40 разів від різних авторів.

Ця Декларація також може бути змінена чи доповнена шляхом проведення всеукраїнського референдуму на основі принципів, викладених в ній самій.

Скачати Декларацію можливо тут:

1. В ушляхетненому вигляді на 10 стр.

2. В компактному вигляді на 4 стр.

На початок сторінки

купить Apple iPad